Поради логопеда
Ігри зі словами
Даємо варіанти, які ви можете урізноманітнювати та ускладнювати. Фантазуйте! До гри можна залучати від 1 до декількох дітей.
✅1. Я ЗНАЮ 5 (7, 10...) СЛІВ Дорослий пропонує на вибір певну букву алфавіту. На цю букву діти по черзі називають 5 (чи іншу кількість) назв квітів, тварин, імен дівчаток, імен хлопчиків, міст, предметів навколишнього середовища чи інш. Перераховувати слова бажано без довгих роздумів та тривалих пауз. Повторюватись не дозволяється.
✅2. ЗНАЙКО На певну букву алфавіту треба назвати ім'я дівчинки, ім'я хлопчика, назву міста, назву рослини, тварину. (Антон, Артем, ананас, аспарагус, антилопа).Якщо дітей декілька- одна дитина «про себе» проговорює абетку, інша зупиняє її. На якій літері зупинились, на ту і називаються слова. Перелік завдань можна розширити назвами мультфільмів, пісень, прізвищ та інш.Перемагає той, хто назвав якомога більше слів, які не згадували інші гравці. Можна вести математичний підрахунок балів.
Поради логопеда
Гра на диференціацію звуків Л-Р
Дорослий називає слово, в якому є звук Л або Р, дитина розмальовує палець відповідно на правій або на лівій долоні.
Можна також використовувати малюнки: дитина дивиться на малюнок, де зображено предмет, в назві якого присутній один зі звуків, та розмальовує пальчик відповідно до завдання.
Автоматизація звука Р
Дорослий читає рядок вірша без останнього слова, дитина завершує, вибираючи варіант відповіді серед малюнків.
Завдання: провести лінію до вагону, в якому поїде тварина. Вибрати вагон в залежності від того, де в назві тварини розташований звук Р - на початку слова, в середині або кінці.
Ключ до завдання: риба; жираф, баран, черепаха, зебра, крокодил, верблюд, кріт; тигр, бобер.
Норми появи голосних та приголосних звуків у дітей
Терміни появи у дітей голосних і приголосних звуків індивідуальні та залежать від умов розвитку мовлення, а також від індивідуальних особливостей розвитку дитини. Однак можна орієнтуватись на загальноприйняті норми.
Вік дитини - 1-2 роки
Голосні звуки - [а], [о], [е].
Приголосні звуки - [п], [б], [м].
Вік дитини - 2-3 роки
Голосні звуки - [і], [и], [у].
Приголосні звуки - [ф], [в], [т], [д], [н], [т'], [д'], [н'], [г], [к], [ґ],[х], [й].
Вік дитини - 3-5 років
Приголосні звуки - [с], [з], [ц], [дз], [с'], [з'], [ц'], [дз'], [ш], [ж], [ч], [дж], звукосполучення [шч].
Вік дитини - 5-6 років
Приголосні звуки - [л], [л'], [р], [р'].
У три роки у дитини зникає загальна пом'якшеність мовлення.
У чотири роки дитина здатна підтримати розмову, висловити думку простими поширеними реченнями, а також складними реченнями.
У п'ять років дитина вже здатна виділити у слові перший і останній звуки, підібрати слова з потрібним звуком, інтонаційно виділити вказаний звук у слові.
У шість років дитина повинна правильно та чітко промовляти усі звуки рідної мови. Діти цього віку здатні визначити кількість звуків у слові, їх порядок, місце звука у слові, поділити слово на склади, виділити наголошений склад, користуватися схемою звукового налізу слів тощо.
Формування правильної звуковимови у дітей можливе завдяки мовленнєвому (фонематичному) слуху, мовленнєвому диханню та артикуляції.
Мовленнєвий (фонематичний) слух
Для того, щоб навчитись правильно вимовляти звуки, дитина повинна точно сприймати їх на слух. Здатність правильно чути, впізнавати та розрізняти звуки називається мовленнєвим (або фонематичним) слухом. Мовленнєвий слух можна порівняти з музичним. Завдяки музичному слуху дитина може відрізнити один музичний звук від іншого, а завдяки мовленнєвому слуху вона розпізнає звуки рідної мови і розрізняє їх між собою.
Саме з допомогою мовленнєвого слуху дитина вчиться вимовляти звуки. Коли дитина чує певний звук, вона намагається його відтворити, інтуїтивно підбираючи для цього різні варіанти вимови. Якщо ж звук вийшов неточним, мовленнєвий слух дитини «не приймає» його. І дитина продовжує шукати нові способи вимови цього звуку.
У деяких дітей мовленнєвий слух від початку не розвинений (фонематичний недорозвиток мовлення). З цієї причини вони не можуть навчитись правильно вимовляти звуки, так як не можуть оцінити, чи співпадає їх вимова з загальноприйнятою (нормативною). Інакше кажучи, вони «неточно» чують те, що вимовляють самі, а також те, що вимовляють оточуючі. Слід зауважити, що це не пов'язано з загальним зниженням у дитини фізіологічного слуху. Хоч за певних обставин логопед може порекомендувати перевірити і його.
Фонематичне сприймання - це здатність дитини впізнавати та розрізняти мовленнєві звуки. Завдяки фонематичному сприйманню дитина здатна диференціювати (розрізняти) близькі за звучанням або схожі за артикуляцією звуки рідної мови (С-З, Ш-Ж, Т-Д, Л-Р тощо). Відповідно порушення фонематичного сприймання призводить до відсутності навику диференціації, що спричиняє виникнення різних мовленнєвих порушень у дошкільному віці (відставання в поповненні словника, у формуванні граматичної будови мови і зв'язного мовлення), а також порушення письма (дисграфія) та читання (дислексія) у школярів. Саме тому дуже важливо розвивати фонематичне сприймання у дітей з самого раннього віку.
Логопедична робота з розвитку фонематичного сприймання проводиться в декількох напрямках:
- Шляхом удосконалення імітаційного мовлення.
- Шляхом диференціації слів-паронімів на прикладі лексичного матеріалу, який містить:
- акустично і артикуляційно віддалені звуки;
- артикуляційно віддалені, але акустично близькі звуки;
- артикуляційно близькі, але акустично віддалені звуки;
- атрікуляціонно і акустично близькі звуки.
Робота з удосконалення імітаційного мовлення починається з вироблення навички розрізняти насамперед сторонні, немовленнєві звуки, близькі життєвому досвіду малюка. Найлегші для засвоєння звуки вулиці та помешкання.
Звуки помешкання: ля-ля-ля - співає дівчинка; дзень-дзень - дзвінок у двері; у-у-у - гуде пилосос; кап-кап - тече вода з крана; пх-пх - закипає чайник; ням-ням - їсть малюк.
Звуки вулиці: др-др - заводиться мотор; бі-бі - їде машина; у-у-у - летить літак; тук-тук - стукають підбори по асфальту; ш-ш-ш - шумить вітер, листя на деревах; цинь-цвірінь - співає горобець.
Коли діти знайомляться з тваринами, у гру слід включати звуконаслідування голосів звірів і птахів: му-му - корівка; ме-ме - козеня; бе-бе - овечка; і-го-го - конячка і т.д.
Далі можна ускладнити матеріал, використовуючи звуки пір року, звуки лісу, річки.
Також можна підключити до корекційної роботи ігри з пальчиками, що буде розвивати не тільки дрібну моторику, але й уміння з'єднувати звуки і рухи, концентруючи увагу на одночасному виконанні двох дій: промовляння і руху. На такому принципі ґрунтуються заняття з логоритміки. Граючи в гру «Звуковий театр», дитині пропонується виконувати разом з дорослим вправи для пальчиків у супроводі заздалегідь підібраних віршиків зі звуконаслідуваннями.
Весь матеріал спочатку відпрацьовується в імпресивному мовленні (мама каже, малюк дивиться, слухає), а потім (після багаторазових повторень) в експресивному мовленні (малюк починає самостійно відтворювати запропоновані звуки).
Робота з розвитку фонематичного сприймання шляхом диференціації слів-паронімів здійснюється за допомогою використання спеціально виготовленого логопедичного альбому із зображеннями пар предметів для позначення слів-паронімів.
Пароніми - це слова близькі за звуковим складом і звучанням, та різні за значенням. Різниця може бути в одній букві, у зміненому префіксі чи суфіксі. Приклад: жук-сук, мишка-миска, ходити-котити; Маша-Даша-каша;, бак-мак-рак-лак; жук-сук-лук.
Підібрані пари картинок повинні включати:
- акустично і артикуляційно віддалені звуки - мак-рак;
- артикуляційно віддалені, але акустично близькі звуки - сапа-шапка;
- артикуляційно близькі, але акустично віддалені звуки - лак-рак, Марина-малина;
- артикуляційно і акустично близькі звуки - коза-коса.
Мовленнєве дихання
Наступною необхідною умовою для формування правильної звуковимови є правильне мовленнєве дихання, або, як кажуть логопеди, мовленнєвий видих.
При вимові майже всіх звуків рідної мови мовленнєвий видих має бути спрямований і здійснюватись через рот (без частковими попадання у ніс). Виключенням є два «носових» звука [м] та [н].
Мовленнєвий видих слід не просто спрямувати в рот, а й направити в певне місце артикуляційного апарату, яке знаходиться ближче до виходу з ротової порожнини, ніж те місце, де утворюється звук. Це пов'язано з тим, що саме повітряний струмінь під час проходження між органами артикуляції створює звучання звуків. Якщо ж мовленнєвий видих налаштований інакше, послаблений, він не досягне місця творення звуку і звук буде неповноцінним.
Артикуляція
Після того, як повітря потрапило у рот дитини, його артикуляційні органи займають певні положення, необхідні для вимови конкретних звуків. Такі положення в логопедії називаються артикуляцією звуків. При неправильній артикуляції звук буде неточним.
Більше про артикуляцію читайте тут.
Отже, ми з'ясували, що для успішного формування правильної звуковимови у дітей необхідна злагоджена робота трьох аспектів: мовленнєвого (фонематичного) слуху, мовленнєвого дихання та артикуляції. Якщо у Вас є сумніви щодо нормативного формування звуковимови у дитини, Ви можете скористатись послугами логопеда. Логопед проведе логопедичне обстеження дитини та підкаже найоптимальніші шляхи для попередження або ж подолання мовленнєвих порушень.
Батькам, які вирішили самостійно займатися розвитком фонематичного сприймання своїх малюків, слід пам'ятати, що цей корекційний процес - тривалий, достатньо складний та вимагає ґрунтовної підготовки, терпіння і постійного контролю, особливо на початкових етапах.